Поезії, що торкнули серце
- Legion
- 100 км + 1.5 літри
- Повідомлень: 910
- З нами з: 10 липня 2010, 19:56
- Звідки: Киев
- Контактна інформація:
Re: Поезії, що торкнули серце
Coldplay. Violet hill.
Was a long and dark December
From the rooftops I remember
There was snow
White snow
Clearly I remember
From the windows they were watching
While we froze
Down below
When the future's architectured
By a carnival of idiots on show
You'd better lie low
If you love me
Won't you let me know?
Was a long and dark December
When the banks became cathedrals
And the fog
Became God
Priests clutched onto bibles
Hollowed out to fit their rifles
And the cross was held aloft
Bury me in armor
When I'm dead and hit the ground
A love back home unfolds
If you love me
Won't you let me know?
I don't want to be a soldier
Who the captain of some sinking ship
Would stow, far below
So if you love me
Why'd you let me go?
I took my love down to Violet Hill
There we sat in snow
All that time she was silent still
So if you love me
Won't you let me know?
If you love me,
Won't you let me know?
Was a long and dark December
From the rooftops I remember
There was snow
White snow
Clearly I remember
From the windows they were watching
While we froze
Down below
When the future's architectured
By a carnival of idiots on show
You'd better lie low
If you love me
Won't you let me know?
Was a long and dark December
When the banks became cathedrals
And the fog
Became God
Priests clutched onto bibles
Hollowed out to fit their rifles
And the cross was held aloft
Bury me in armor
When I'm dead and hit the ground
A love back home unfolds
If you love me
Won't you let me know?
I don't want to be a soldier
Who the captain of some sinking ship
Would stow, far below
So if you love me
Why'd you let me go?
I took my love down to Violet Hill
There we sat in snow
All that time she was silent still
So if you love me
Won't you let me know?
If you love me,
Won't you let me know?
Но мы пройдем, и грянут волны в парапет,
И зазвенит бакштаг как первая струна!
В. Ланцберг
И зазвенит бакштаг как первая струна!
В. Ланцберг
Re: Поезії, що торкнули серце
У подножья вороньей башни -- дым-трава и чертополох.
Этот остров и те, что возле, образуют архипелаг,
Изобилующий вольфрамом и не балующий теплом,
Погруженный отчасти в воду - содрогающуюся гладь.
Не безлюдный -- бесчеловечный, не любимый никем ландшафт.
Насекомое гложет воздух, будто медленная картечь.
«Ожидай меня завтра утром», - говорит, надевая шарф,
Не рыбак, но свидетель рыбы, не умеющий уберечь
Ни одной из любимых женщин. Попроси у него блесну,
Протяни ему влажный камень, как теплейшее из сердец...
..Горизонт перед мелкой лодкой разрастается в ширину,
И тревожно, как в старом фильме, рябь проносится по воде.
Затворившись в апартаментах на двенадцатом этаже,
Я внимаю вороньим шумам.. запятая.. глоток чернил...
В неглубоких моих карманах -- нафталиновое драже.
Я прождал тебя слишком долго. Не вернись теперь, не вернись.
Как напрасны сейчас, как пресны эти песни об островах,
Эти вести об островерхих крышах, шорах чужих тревог...
Тем не менее, вот решетка, вцементированная в арку,
За которой гниет кустарник и окно источает воск,
Вот автобусные маршруты по наждачной ползут земле,
Остановки, вокзалы, парки... От несчастья и красоты
Истощившись, кладу пергамент и бреду в направленье лета,
И сминаются под ногами наспех сорванные бинты.
Антон Полунин
Этот остров и те, что возле, образуют архипелаг,
Изобилующий вольфрамом и не балующий теплом,
Погруженный отчасти в воду - содрогающуюся гладь.
Не безлюдный -- бесчеловечный, не любимый никем ландшафт.
Насекомое гложет воздух, будто медленная картечь.
«Ожидай меня завтра утром», - говорит, надевая шарф,
Не рыбак, но свидетель рыбы, не умеющий уберечь
Ни одной из любимых женщин. Попроси у него блесну,
Протяни ему влажный камень, как теплейшее из сердец...
..Горизонт перед мелкой лодкой разрастается в ширину,
И тревожно, как в старом фильме, рябь проносится по воде.
Затворившись в апартаментах на двенадцатом этаже,
Я внимаю вороньим шумам.. запятая.. глоток чернил...
В неглубоких моих карманах -- нафталиновое драже.
Я прождал тебя слишком долго. Не вернись теперь, не вернись.
Как напрасны сейчас, как пресны эти песни об островах,
Эти вести об островерхих крышах, шорах чужих тревог...
Тем не менее, вот решетка, вцементированная в арку,
За которой гниет кустарник и окно источает воск,
Вот автобусные маршруты по наждачной ползут земле,
Остановки, вокзалы, парки... От несчастья и красоты
Истощившись, кладу пергамент и бреду в направленье лета,
И сминаются под ногами наспех сорванные бинты.
Антон Полунин
Re: Поезії, що торкнули серце
Блджад, доколе???? Ну как, как, КАК можно сочинить, и самое главное положительно оценить вышеизложеный бред? Или это тонкий троллинг такой?Maidrax писав:У подножья вороньей башни ....
(с) Антон Полунин
Мне это напоминает ситуацию в искусстве:
Современное искусство: (хуйня)
http://stat8.blog.ru/lr/0b2fc7ae861bc93 ... ddf0797e23
Пережитки прошлого, позабытые олдфаги:
http://www.telegraf-spb.ru/published/pu ... 5y_enl.jpg
Не понимаю. извини
Нет никаких пределов, и нет никаких границ. Идет нормальная вечная жизнь (c) Олег Куваев "Территория"
Re: Поезії, що торкнули серце
Не поленился погуглить этого автора. Как вам такой пиздец?
А на войне - совсем, comme a la guerre:
Нас всех роднит нефирменная форма.
Вот я стою пред ликом светофора,
Сomme a la guerre, с мозолем на ноге
(с) полунин
А на войне - совсем, comme a la guerre:
Нас всех роднит нефирменная форма.
Вот я стою пред ликом светофора,
Сomme a la guerre, с мозолем на ноге
(с) полунин
Нет никаких пределов, и нет никаких границ. Идет нормальная вечная жизнь (c) Олег Куваев "Территория"
Re: Поезії, що торкнули серце
Дімон, я дуже хотів утриматись від коментарів, але вірші - це не лише
раз два три я з рюкзаком
а навколо гори-гори
і своїм я пердаком
відчуваю щастя й горе
раз два три я з рюкзаком
а навколо гори-гори
і своїм я пердаком
відчуваю щастя й горе
Re: Поезії, що торкнули серце
Я прекрасно понимаю что подразумевается под словом поэзия. Это не обязательно стихи, но творчество этого конкретного автора просто убило меня. Напоминает высеры Красной Плесени местами, только без матов.Maidrax писав:Дімон, я дуже хотів утриматись від коментарів, але вірші - це не лише
раз два три я з рюкзаком
і навколо гори-гори
і своїм я пердаком
відчуваю щастя й горе
Нет никаких пределов, и нет никаких границ. Идет нормальная вечная жизнь (c) Олег Куваев "Территория"
- Kocmik
- Активний користувач
- Повідомлень: 312
- З нами з: 02 лютого 2012, 14:24
- Звідки: Київ
- Контактна інформація:
Re: Поезії, що торкнули серце
не знаю что там Коля творил на продленке
но вернули его нам уже в пленке
но вернули его нам уже в пленке
- PT
- Інформаційний наркоман
- Повідомлень: 7628
- З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
- Звідки: Київ
- Контактна інформація:
Re: Поезії, що торкнули серце
Dmitry писав:Я прекрасно понимаю что подразумевается под словом поэзия. Это не обязательно стихи, но творчество этого конкретного автора просто убило меня. Напоминает высеры Красной Плесени местами, только без матов.Maidrax писав:Дімон, я дуже хотів утриматись від коментарів, але вірші - це не лише
раз два три я з рюкзаком
і навколо гори-гори
і своїм я пердаком
відчуваю щастя й горе
+1. Взагалі це вважається модним - тіпо я вдупляю сенс у повному тупорилому лайні без сенсу і тому я освічена людина і ціную мистецтво а якщо вам не подобається вірш " сонце зацвіло, глупий вітер тече по пердаку і життя зелене" то ви тупорилі неосвічені мудаки.
Re: Поезії, що торкнули серце
Мені здається навпаки, в цьому топіку дехто розводить холівар та демонструє анальний біль через нерозуміння значення слова "поезія", тому робиться безпрограшний хід - все, що не розумієш, називаєш гавном, а також називаєш гавном тих, кому подобається гавно
Поезія другої половини 20-го сторіччя це не Візбор, не Окуджава, і навіть не Висоцький, тож будьте послідовними - називайте гавном абстрактні образи, гіперболи, гротеск, метафори, ремінісценції, аллюзії, постмодерну багатошаровість, аллітерації та асонанси, пишіть, що ці всі речі вигадали мудаки, щоб лошити тих, хто не розуміє брєдову та гавняну сучасну псевдо-поезію.
І не забудьте сказати, що людство останні 100 років те і робить, що котиться в "грьобане нікуди", всі творчі люди - мудаки, які несуть беззмістовний брєд. Таким чином ви поповнюєте метафізичні ряди консервативних отхоботків, без яких тисячорічний прогрес був би неможливим
Тому нижченаведені персонажі дивляться на вас, як ви на модерну поезію
Поезія другої половини 20-го сторіччя це не Візбор, не Окуджава, і навіть не Висоцький, тож будьте послідовними - називайте гавном абстрактні образи, гіперболи, гротеск, метафори, ремінісценції, аллюзії, постмодерну багатошаровість, аллітерації та асонанси, пишіть, що ці всі речі вигадали мудаки, щоб лошити тих, хто не розуміє брєдову та гавняну сучасну псевдо-поезію.
І не забудьте сказати, що людство останні 100 років те і робить, що котиться в "грьобане нікуди", всі творчі люди - мудаки, які несуть беззмістовний брєд. Таким чином ви поповнюєте метафізичні ряди консервативних отхоботків, без яких тисячорічний прогрес був би неможливим
Тому нижченаведені персонажі дивляться на вас, як ви на модерну поезію
- PT
- Інформаційний наркоман
- Повідомлень: 7628
- З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
- Звідки: Київ
- Контактна інформація:
Re: Поезії, що торкнули серце
Ну скоро ви будете чалми Матроса вважати витвором мистецтва
Завжди серед нормальних людей які просуваюсь нормальне мистецтво яке закликає ходити в гори, боротись, кохати, роздуплятись знаходяться мудаки які закликають людей вимкнути свій мозок, перейти в стані накуренного бухого чувака якому будь-яка фігня це круто.
Завжди серед нормальних людей які просуваюсь нормальне мистецтво яке закликає ходити в гори, боротись, кохати, роздуплятись знаходяться мудаки які закликають людей вимкнути свій мозок, перейти в стані накуренного бухого чувака якому будь-яка фігня це круто.
Re: Поезії, що торкнули серце
Нафіга розводити цей срач тут? Прикладом мистецтва, яке закликає боротись, кохати і ходити в гори є соц.реалізм, вихованців його закликів ми можемо спостерігати навколо себе, 3/4 Донбасу ними заселено.
Жанр мистецтва, який закликає шось робити, називається агітпропом. Люди, які зводять мистецтво і його цілі до агітпропу, називаються... Як хочеш, так і називай.
Задача мистецтва - робити людей щасливими, і, на щастя, поодинокі індивіди на зразок Петра, не можуть цьому перешкодити.
Жанр мистецтва, який закликає шось робити, називається агітпропом. Люди, які зводять мистецтво і його цілі до агітпропу, називаються... Як хочеш, так і називай.
Задача мистецтва - робити людей щасливими, і, на щастя, поодинокі індивіди на зразок Петра, не можуть цьому перешкодити.
- PT
- Інформаційний наркоман
- Повідомлень: 7628
- З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
- Звідки: Київ
- Контактна інформація:
Re: Поезії, що торкнули серце
Задача плану та герича теж робити людей щасливими Взагалі людина дуже щаслива коли переходить до рівня тварини, вимикає мозок !
Re: Поезії, що торкнули серце
Незнаю Пєтя, як на мене неправильно думати що такий вид мистецтва вимикає мозок. Це як абстракціонизм, сюрреалізм - мозок навпаки вмикається і працює створюючи власну картину побаченого або в спробах відтворити те що мав на увазі митець.
- PT
- Інформаційний наркоман
- Повідомлень: 7628
- З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
- Звідки: Київ
- Контактна інформація:
Re: Поезії, що торкнули серце
Можна взяти генератор випадкових текстів буде теж саме. Чи подивитись на чалму Матроса і подумати що це означає рух по спіралі всього людства Той-же Бродський,при всьому моєму ставленні до нього, писав щось більш-менш адекватне,можна було подумати. А цей Полунін....
Re: Поезії, що торкнули серце
Валяй Петро =)PT писав:Можна взяти генератор випадкових текстів буде теж саме.
а з приводу чалми, правильна спіраль завжди змушує зайвий раз задуматись