Форум турклубу "Гряда"

З 23.07 по 09.08 я їду на Урал

Формат - піше-водна автономна одиночка. Місце проведення Полярний (скоріш за все), або Приполярний Урал.

Плавзасіб - Щука 1.

Рівень складності : 1-2 водна, 1-2 піша.

Цілі походу - побачити красу природи Русского Севера та Уральських гір, спробувати новий вид туризму у нашому турклубі,спробувати що таке ходити самому.

Похід не спортивний, не екстремальний,не для "понтів, тестів на вміння виживати ніхто влаштовувати не буде.

Бюджет - 3500 грн без вартості плавзасобу.

Маршрут буде розроблений протягом тижня.

Хто хоче може кидати у цю тему звіти про автономні піше-водні, а також піше-водні по Уралу. Буду радий будь-якій допомозі і порадам


P.S
Якщо хтось таки виявить бажання до мене приєднатися - буду тільки за)

У рамках підготовки до походу буде два ПВД : 11-12.07 перший в Карпати по НПП "Сколівські Бескиди" з сплавом по річці Стрий та оглядом Урицьких скель ( піша десь 30 км, водна 10-15 км), другий 18-19.07 міні-сплав або катання на порогах для перевірки байди. Варіанти : Рось, Буг, можливо Буки з Гірським Тікічем. Запрошуються всі бажаючі )

PT писав:спробувати новий вид туризму у нашому турклубі, спробувати що таке ходити самому.

У меня тоже возникло подобное желание: попробовать походить одному.
За 8 лет, я ходил либо с кем-то, либо водил кого-то, но ни разу не был один.
Всё время я "бежал" даже от мысли, идти одному, ведь тогда теряется большая часть смысла похода. Конечно, положительные эмоции от общения с природой остаются, и может, даже в большем объёме. Но исчезает общение с друзьями, чуство поддержки и опоры в случае необходимости, да просто понимание, что ты не один..

Прошедшей зимой, я экстренно сходил с маршрута. Несколько раз мне уже доводилось так возвращаться домой (одному), и ни когда я не получал удовольствия от одиночного маршрута... особенно с травмами. Но в этом году, я что-то "почуствовал". Мне вдруг, не то что бы понравилась сама мысль единения с природой, и осознания полного одиночества. Нет. Я перестал чуствовать дискомфорт. Находясь один на один с природой, в дали от дома, в среде, где ты никому не нужен и тебе никто не дорог.

В тот момент, я твёрдо решил - попробовать, при первой же возможности.
И такая возможность представилась. Неделя в Крыму.
Да, ни о какой автономии говорить не приходится, как и об экстремальности.
Но разве те люди, которые будут встречаться на пути, тоже самое, что и друзья, идущие рядом? Нет, это просто прохожие.. Которым, зачастую нет дела до чужих судеб..

Попробоую недельку походить сам по Крыму.

PT писав:Запрошуються всі бажаючі )

Эх.. с 9го по 19е, я буду в Крыму.
Иначе, присоединился бы к ПВД.

Звіти використані при виборі маршруту

http://www.poezdnik.kiev.ua/reki_rus/ur ... nik_s.html
http://www.skitalets.ru/foot/2006/polarural_kitaev/
http://skitalets.ru/water/2005/ural_glad/index.htm

http://skitalets.ru/photogallery/2005/p ... /index.htm
http://www.tourism.ru/phtml/users/get_report.php?336
http://tubed.narod.ru/pu03/index.html


Попередній маршрут :

ст.Полярный Урал - р.Собь - пер.Собский (н/к) - р.Макар-Рузь - р.Кузь-Ты-Вис - пер.Кузь-Ты (н/к) - р.Елец – р.Яй-Ю (р.Еджид-Шор) - - р.Изъякырью - р.Бол.Хараматалоу -р.Мал.Хараматалоу - р.Бурхойла Це пішка. З сплавом якщо дозволяє рівень води.

Далі сплав р.Тань-Ю - о.Варчато- р.Варчатовис-р.Войкар -о. Войкарский Сор -пос.Усть-Войкар.

http://rapidshare.de/files/47789687/_________.kml.html маршрут для Гугла

Можлива зміна : ст.Собь, сплав по р.Собь до р.Хараматалоу. Далі пішки до Бурхойли і так само.
Також варіант : після виходу з гір на р.Бол.Хараматалоу плисти униз по ній, далі по Собі.

Подивлюсь в Карпатах наскільки реально ходити по горам з нелегкою щучкою, і як вона буде везти себе на воді, тобі виберу маршрут остаточно.

Напишу і я невелички роздуми на тему "чому я йду сам"

Для мене туризм - це не спорт, не пройдені маршрути високих категорій, круті пороги\моря,перевали, не засіб втекти від цивілізації чи довести свою крутість. Це подорож, це можливість дослідити нові цікаві місця, це можливість відчути себе частиною того місця куди ти їдеш,зрозуміти його і тих людей що там живуть і пожити як вони. Можна сказати і так,це повернення до сторінок книжок Жюль Верна,Джека Лондона, Фенімора Купера,Арсєньєва і багатьох інших.

Тому пріоритетним для мене є подорожувати з друзями. Зауважу, не просто з знайомими, а саме з друзями,людьми на яких ти можеш завжди покластися і які можуть покладатися на тебе , з якими цікаво, комфортно у психологічному плані. Варіанти самостійно "вписуватися" в групу іншого турклубу аби поїхати в якесь ,навіть дуже цікаве для мене місце, я не розглядаю в принципі. І якщо я у мене не виходить з різних причин поїхати з друзями, я краще поїду сам.

До того ж , одиночні подорожі,незважаючи на купу очевидних для всіх недоліків (відсутність тих, з ким би ти міг поділитися враженнями від побаченого чи зробленого, скукота,неможливість отримати або надати допомогу і багато багато іншого) мають і свою плюси.

Так,імхо, в одиночку легше "інтегруватись" в оточуючу територію.

Наприклад, для мене завжди важливо поспілкуватися з місцевими мешканцями, незалежно тріп, похід це чи ПВД. Завдяки цьому ти краще розумієш дух того місця куди тебе занесло. Підсліпувата бабуся-полячка в Гродно , розповідаюча про давно минулі часи Другої Речі Посполитої ; лісник у вузьколійному потязі з розповідями про легенди і загадки Білого озера і рівненського Полісся ; бабуся-гуцулка яка памятає красу і силу ще необмілівшого Черемоша; незнаючий ані слова російською вірменин-чабан в верхів*ях Кури - саме завдяки цим і багатьом іншим людям враження від моїх подорожей стали повнішими і яскравішими. Коли ти ходиш групою, вволю поспілкуватись з місцевими виходить не завжди.

Крім того, у самостійній подорожі ніщо тобі не заважає зупинитись на годинку-другу , посидіти на тисячолітніх руїнах над стрімкою гірської річкою і подумати про тих людей які це все будували, відкласти в бік весла і спокійно пливучі по течії слухати спів пташок,дзюркіт перекатів, шелест дерев, прилягти на рюкзак посеред неосяжної, барвистої тундри і дивуватись силі життя , яка змогла перемогти і в цих жахливих природніх умовах.

Ще,одиночні походи допомагають подорослішати . Ти несеш повну відповідальність за всі свої вчинки,тобі немає від кого отримати матеріальну і (що більш важливо) моральну допомогу. Ти вимушен робити ті речі, які б не робив (або робив зовсім небагато) у поході групою. Вчишся робити ті речі, які робити важко, неприємно,скучно але треба.

Когось, може, приваблює у одиночних подорожах крутість, небезпека,необхідність щось комусть доводити . У мене такого немає.

Тому, якщо є варіант сходити перевіренною своєю компанією, я піду з ними,хай і у менш цікавий для мене регіон. Якщо ж такої можливості немає, я краще виберу одиночку подорож.

Ти крут....я розділяю твою позицію майже повністью.

Однозначно крут! Поддерживаю высказывания! В первую очередь романтика, а потом уже категории и доказательства самому себе что ты крут.

Нова версія маршруту. Друга частина буде співпадати з звітом з
http://www.vvv.ru/papers/textview.php3?paper=283

ст.Полярный Урал - р.Собь - пер.Собский (н/к) - р.Бол.Хараматалоу -р.Мал.Хараматалоу - р.Бурхойла (сплав)-р. Тань-Ю (сплав) -р. Лагортаю - р.Лагортаерт-р. Лагорта (Європейська,сплав) - р. Юньяха - р. Уса - ст. Сивая Маска.

Резервні маршрути такі самі 1) не йти до Пятирічча я прямо по Собі до Катровожа
2) Не йти в Європу, а плисти далі по Тань-Ю класичним маршрутом до Усть-Войкара

Приблизний кілометраж 210 км, з яких 55 по воді. Порогів не буде, лише перекати та шивери з шкуродерами.

Маршрут вибраний таким чином аби не прив*язуватись до вибросок\забросок. Починається і закінчується прямо біля залізниці.

Маршрут комбінує у собі тайожні, гірські та тундрові ділянки. Малоходженою є лише ділянка маршруту р. Лагортаю - р.Лагортаерт-р. Лагорта (Європейська,сплав), по іншим частинам маршруту певен що буду зустрічати групи. Як у "попутньому",так і у протилежному напрямку. Т.як в піше-вод
них маршрутах по Уралу одна та ж сама річка ходиться як і по,так і проти течії.

Мій маршрут на 5-кілометрівці Полярного Уралу.

http://rapidshare.de/files/47896597/Q41AB1.jpg.html

Червоний та синій - головна нитка маршрутка. Червоний пішка, синій сплав.

Чорний - аварійний варіант сходу з маршруту с сплавом по Собі або Тань-Ю-Войкару (наприклад у випадку похєрки колін)

Зелений (пішка), жовтий (сплав) - альтернативні варіанти головного маршруту. У випадку попутнього вездехода, проблем з погодою, ситуації з дорогами і рівнем води. Також у Європейській частині вони більш ходжені ніж мій основний маршрут, хоч і у протилежному мені напрямку

Бажаючи провести можуть приходити 23.07 в 19.00 на Київ-пасс. Відправленя о 20.15 поїздом 90 Жмеринка-Москва
Прибуття в Київ 10.08 поїздом 233 Москва-Одеса в 0.54

Я повернувся. Пройдено приблизно 100 км пішої частини і 95 водної.
На пішу частину пішло 5.5 днів з двома напівдньовками, на водну 2.5.

Т.як сильно траванувся був вимушений змінити маршрут - після Пятиречья йти не пішки у Європу, а класично - сплавом по Тань-Ю і озеру Варчато.

Полярний Урал це щось особливе, передати словами важко. Краєвиди як з літака, гори, цілодобове солнце, хмарки поверхами, гнус від якого немає порятунку, гірська і класична тундра, тайга, прозора-прозора вода річок, непрохідні болота, полярна івка та карлікова береза, великі окуня які беруть на кожен заброс, краса нічних величезних озер, море пташок, чудові привітні люди...Продовжувати можна дуже довго. Я навчився робити багато чього, чього б ніколи не робив раніше, познайомився з цікавими людьми від яких отримав багато корисної і цікавої інформації.

Невеличкі висновки:
Щука - класна річ для порогів менше 2 категорії. По шиверам та перекатам йде дуже приємно. По озерам , на диво, так само нормально при вітрі в морду та попутньому
Фізичні тренування а-ля біг у походах річ другорядна, головне бажання. Те що я бігав останній раз у школі і маю 20 кг зайвої ваги ніяк не заважали мені проходити по 25-30 км в день з рюкзаком 40 кг по тундрі і болотам.
Самому знаходитись на природі більше 3-4 днів стає скучно. Банально не вистачає часу на деякі речі (наприклад рибалка чи кулінарія). В одиночні тріпи та ПВД я буду ходити, так само в їх комбінації, а от в похід йти самостійно в мене бажання немає.
Піше-водні походи річ цікава, але важка. Хоча,для важкодоступних малоходжених регіонів це фактично єдиний варіант . Напевно я буду розвивати у турклубі цей напрямок.

PT писав:Я повернувся.

Ты приехал на 2 дня раньше, чем предполагалось.
из-за отравления? Покупал новые билеты?
Не сильно по бюджету поездки ударили изменения маршрута?.

PT писав: Самому знаходитись на природі більше 3-4 днів стає скучно.

Мне стало скучно раньше.
Тебе повезло, что ты не встречал людей на каждом шагу, как я в Крыму..
Каждый раз, при встрече группы, становилось тоскливо...
В одиночные походы надо ходить исключительно в безлюдные районы.

PT писав: Банально не вистачає часу на деякі речі (наприклад рибалка чи кулінарія).

А я наоборот, в отличае от категорийных походов, выделял больше времени,
фотографированию например. Готовил столько, сколько надо было, получая
удовольствие от процесса приготовления и приёма пищи..

PT писав: В одиночні тріпи та ПВД я буду ходити, так само в їх комбінації, а от в похід йти самостійно в мене бажання немає.

В целом, у меня сложились аналогичные ощущения.
Да и самому идти в поход - тяжело! Необходимо специальное снаряжение,
расчитанное на одного. Если обычное групповое снаряжение делится по весу
между участниками, то тут и палатку, и посуду, и горелки, топливо и т.п.
надо расчитывать на одного и нести одному..

troll писав: Ты приехал на 2 дня раньше, чем предполагалось.
из-за отравления? Покупал новые билеты?
Не сильно по бюджету поездки ударили изменения маршрута?.

Через отруєння я змінив маршрут з безлюдного на той, де є база відпочинку та будинок єгеря аби у випадку загострення мати можливість отримати допомогу. Але тут треба платити за виброску місцевим з моторками 5 000 рублів за моторку. В принципі за ті два дні що лишились я спокійно міг проплисти потрібні 70 км до кінця маршруту, але інших груп аби скооперуватись на виброску не було, а сам я 5 000 ясна річ не потягну й близько. Тому я скористався тим що єгерь їхав по справам в цивілізацію і підкинув мене.
Так я втратив два дні на природі, проте проїхався "Метеором" по Обі, побачив місцевий побут як і у хантських селах, так у містах Салехард та Лабитнангі, познайомився з орнітологами, отримав нахяляву купу класної літератури і дізнався дуже багато цікавого в спілкування з єгерями,орнітологами та іншими туристичними групами.

Фінансові втрати в порівнняні з початковим варіантом - приблизно 1300 рублів на заміну квитків, на квитки на "Метеор" і трансфер по Салехарду.

troll писав:

Мне стало скучно раньше.
Тебе повезло, что ты не встречал людей на каждом шагу, как я в Крыму..
Каждый раз, при встрече группы, становилось тоскливо...
В одиночные походы надо ходить исключительно в безлюдные районы.

Я зустрічав групи через день. Половина пропонувала приєднатись до них.

troll писав:
А я наоборот, в отличае от категорийных походов, выделял больше времени,
фотографированию например. Готовил столько, сколько надо было, получая
удовольствие от процесса приготовления и приёма пищи..

Моя помилка у тому що я заклав графік походу трохи швидший ніж ходять групи по звітам. І хоча по кілометражу я йшов нормально, проте на біваках лишалось небагато часу. Коли є група то один ставить намет, інший готує їжу, а третій рибалить. Тут же все вимушений робити я сам, і це забирає багато часу і задовбує.

troll писав:
В целом, у меня сложились аналогичные ощущения.
Да и самому идти в поход - тяжело! Необходимо специальное снаряжение,
расчитанное на одного. Если обычное групповое снаряжение делится по весу
между участниками, то тут и палатку, и посуду, и горелки, топливо и т.п.
надо расчитывать на одного и нести одному..

Фізично мені було не важко. Просто виникало таке відчуття, що в групі можна більше пізнати регіон куди ти ходиш.

Поздравляю с возвращением! Рад что здоров и жив. С нетерпением жду подробностей и фоток