Форум турклубу "Гряда"

беру свою 4ку, но все места уже заняли, со мной Наташа и две сестры

У меня есть одно место.

Со мной будет палатка 2+1. В ней занято только одно место. Мной. Против сожителей не возражаю, но есть вероятность того, что я храплю) Так же имеются в наличии сапог-чулки и бахилы из ОЗК. Могу предоставить в безвозмездный прокат.

Решено, иду в палатку к Виталику!

В мене теж є одне місце в наметі.

Нагадую, виїзд в пятницю о 18.30 з м.Академмістечко. Нас бус - здоровий червоний "Ікарус". Його там важко буде непобачити =)) Якщо що,дзвоніть мені , 095 255 33 22

Щодо їжи - в пятницю кожен сам на себе бере щось в автобус, на стоянку приїдемо в районі 22.30, часу їсти не буде!

Також зайвими не будуть термоси!

П.С. Місця в бусі ще є. Агійтуйте друзів та знайомих =)

П.П.С Т.як, на Стоході буде дуже засмучений тим, що в турклубі досі не всі можуть розвести вогнище при дощі, або мокрими дровами,то маршрут групи "Лосі" ускладниться обовязковим завданням по розведенню вогнища Готуйтесь, читайте теорію

По технічним причинам не можу зайти у свій профіль- (я Дарья Стронская). стосовно палаток- є одне місце. можу когось взяти.

Я з Олімпійської зможу приїхати не раніше. 18.45. Прошу зачекати на мене.

Народ, візьміть з собою по декілька пластикових пляшок (2-3 л)

-1,заболела:((((

В середу 9 жовтня о 19.30 зустрічаємся в турклубі (Пятигірська 4)!

В планах :
перегляд фото з пішого та водного зльотів, анонс майбутніх заходів, ліквідування залишків їжи з Камяного Села


Відгук про сам зліт напишу пізніше =)

Дякую всім за участь!

Цей зліт був самим складним в плані планування маршрутів,т.як по перше відсутні звіти про ПВД в цьому регіоні (окрім вело), по друге за наявними картами важко зрозуміти де канал,а де просіка,де звичайне мохове болото, а де води по пояс і так далі.

Група "Лосі" пройшла основну частину запланованого маршруту ( 25 в перший день, 20 в другий). Кілометраж понтовий,але було нематрасно. Як і обіцяв,зацінили самі різноманітні болота З каналами було не дуже, крутою була лише одна переправа,де половина учасників поплавали в річці Плотниця. Ну і на рівні переправа вранці неділі,де Сірко ледве не втопив Аню. Решта були скучними Ночували на ідейному острівку лісу посеред болота.
Усюди по маршруту можна було йти по азімуту, важко йшлось лише пару кілометрів по стандартному болоту біля Плотиниці. Ліси переважно "підліткові" соснові, але є і мішані,березняки, дубрави. На болотах - пригнічені сосни та берези як в Росії. Ну і сфагнові мхи, з журавлиною. Також була ідейна піщана дюна біля болота "Мох". Дідове озеро було спущене (ремонтують греблю),тому виглядало не дуже мажорно. Заболочених вільшянків на кшалт Ірдинських боліт, Бондарівського болота чи урочища Лісники не було

Воду для приготування їжи брали з річок та каналів.

Додатково хочу відмітити такі позитивні речі :
Водочка
Ікарус (який Сірко по традиції знову відкопував)
Погоду
Гриби
Ідейних новачків
Царя-батюшку (ми декілька разів йшли по залишкам дореволюційних брукованих доріг і також зацінили старий міст через річку)

Негатив теж був:
Водочка
Жахливі дороги в Олевському районі
Низька явка членів турклубу


Також в Лосях могли серьозно похєриться 5-о учасників. Антон хотів завершити життя самогубством,але висоти моста виявилось недостатньо, мене ледве не вбила рідна російська береза , а 3-ьох учасників в самий критичний момент врятував заздалегідь випитий в автобусі алкоголь.

П.С. Можливо,наступної весни організую ще поїздку в ці місця. В форматі тріпу, зачепимо пару карьєрів + поїздимо вузькоколійкою по торфовищам,попередня домовленість з заводом вже є.

Дякую всім за класні вихідні.Кам"яне село вразило своєю незвичністю,ракетні бази - нічого особливого.Для екології Житомирщини дуже добре,що вони не працюють..Озеро з дотом неймовірно гарне.Було дуже приємно у сонячну осінню погоду пройтися лісом і назавершення болото і будування моста через канаву.Міст вдався на славу!Спасибі Саші Мелешку за чудово проведений похід і Расіму за організацію смачного харчування!

Ракетные базы имеют такую же ценность, как и Колизей в Италии - историческую. Лично для меня присутствие на их територии было чем-то вроде прикосновения к Великому. Когда-то они держали в страхе весь западный мир! И, возможно, именно благодаря им сдерживалась экспансия проамериканских государств на 2/3 нашего континента. Более того, те две части, которые мы посетили, были в составе группы войск, отправленных на Кубу в 62-м году. В следствии этого возник Карибский кризис, во время которого мир был наиболее близок к ядерной войне за всю историю человечества. Жаль что нехватка времени не позволила полностью исследовать эти базы...

Серед усього іншого, є лише кілька сталих речей.
Одна з них - рано чи пізно для кожного з нас настає час сісти в роздовбаний червоний "Ікарус".
Цей час, як і будь-який час взагалі, приходить раптово та застає тебе зненацька - як правило вже прямо в салоні вказаного автобуса, тож ти - нічого вдіяти - мусиш їхати, передавати по руках пляшки з півасом і бальзамом, співати в проході, виходити на технічних зупинках і іншим чином віддаватись плину подій.

Бо в цей момент, і це важливо, ти ще не знаєш, що на тебе чекає сон на камінюці розміром з яйце завбільшки зі станцію "Мир"; філія російської півночі в Україні; дух втраченої краси, що ширяє над спущеним озером; дух невербальної комунікації, що ширяє над потопаючим в болоті Петром; дух підліткового авантюризму та зрілої відчайдушності, що ширяє над бездонними та підступними каналами; дух водочки, що надає Петрові наснаги цілий день, та дух печії, що цю наснагу нищить на корню, та, зрештою, досить вже про дух.

І ось так, десь на тонкій грані між суботнім та недільним днями, доки ти задвигаєш надцятого тоста, що все рівно не здатен вмістити у себе переповнюючу тебе любов до братанів і макрокосму, твій особистий "Ікарус" тебе нарешті відпускає, забираючи багаж твоєї пам"яті у своєму вмісткому багажнику. Що приходить на зміну? Клапті та уривки - намагання називати людей іменем "Петро", розмови на болоті, потреба повернутись в намет до братанів, потреба втекти з намету від братанів і, врешті-решт, потреба втратити свідомість - себто заснути.

А на наступний день реальність візьме своє і відмотає назад твоє "вчора", наче чиясь жилава рука натиснула клавішу "<<". Ти, недовго думаючи, пробіжиш 20 з гаком кілометрів, застрибнеш в "Ікаруса", який, у свою чергу, застрибуватиме в тебе протягом чотирьох годин твого long way home.
Так речі повертаються на круги своя, але це вже зовсім інша історія.