Коротенький звіт про ПВД.
Основні цілі були виконані. Ми розвідали дорогу на Канусяки. Піднялись на обидві вершини по одному з найпростіших(на мою думку) маршрутів. За 3 дні перевалили через головний карпатський хребет і пройшли з франківщини в закарпаття. Позбирали трохи грибів(найшли трохи моховиків і сатанинський гриб:)
Погода була унікально теплою для вересневих карпат. Я навіть влітку не памятаю такої теплоти в горах. Обидві ночівлі намет навіть не розкладали - спали під відкритим небом на кариматах. І в легкому спальнику було цілком тепло, не дивно бо першої ночі о 6 ранку температура була +18 і це на 1400 м.
Піднімалися на Малий Канусяк ми по гребню відгалуження основного хребта, одразу забивши на пошуки стежки. Йти було не складно, хоча кут підйому спочатку складав 31-37 град. але завалів і буреломів нема. Періодично перетинали траверсуючі стежки грибників, а вже під самою вершиною почала прослідковуватись поганенька стежка в потрібному напрямку. Від гребня основного хребта до вершини веде ледь помітна стежка в жерепі, хоча йти по ній всеодно що просто по жерепу. На самій вершині полянка з треангулятором. Спуск на перемичку спочатку по крутому камянистому схилу потім по лісу. Стежки нема але йти не складно. Підйом з сідловини спочатку йде стежкою, яка інколи губиться, потім по лісі майже без стежки. Далі невелика ділянка складного жерепу і вихід на камяний схил який виходить на гребінь. По гребню йти доволі легко, хоча він в жерепі і стежки нема. Вершина Великого Кансяка суцільно покрита жерепом. Її можна розрізнити тільки тим що це найвища точка хребта і на ній є невеликий поросший тур. Спуск з великого канусяка по жерепу, лісі і камянистим полям. Йшли чітко по треку який я детально промалював за допомогою sas планети - це зекономило багато часу і сил.
Далі маршрут йшов по маркованій стежці до Малої Попаді, потім по еко-стежці, з якої зійшли на стару лісовозну дорогу. В долині р. Чорна побудували нову капітальну лісовозну дорогу. Без різкого перепаду висот, з ровами для відвобу води, промарковану стовбчиками, широке нормальне покриття - все крім асфальту. Легковушки там їздять тепер без проблем. По цій дорозі ми пройшли кілька кілометрів, а далі звернули на розбиту лісовозну дорогу, яка нас довела до водорозділу. Далі спускались в сторону р. Озеранка по дорозі, яка перейшла в стежку. Далі 15 км. по гарній дорозі в долині, 2 останні з яких нас підвезли у відкритому кузові уазика.
Маршрут видався цікавим, різноманітним і достатньо складним.
Зі старту до долини р. Озерянка за три дні ми зустріли лише одну! туристичну групу і кілька грибників.
Як я вже казав вище 2 дні була дуже тепла і сонячна погода. А останній день "карпати повернулися" - з 9 ранку до 5 вечора дощ йшов не перестаючи, періодично притихаючи або переходячи в зливу. Кілька разів навіть перечікували накрившись тентом.
Додаю лінк на треки по дням:
http://www.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=10880569 ,
http://www.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=10880671 ,
http://www.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=10880494
Кілька фоток:
- Image001.jpg (244.61 Кіб) Переглянуто 2828 разів
Підйом на вершину Малого Канусяка
- Image002.jpg (343.39 Кіб) Переглянуто 2828 разів
Група на вершині Великого Канусяка
- Image003.jpg (234.77 Кіб) Переглянуто 2828 разів
Вигляд з Великого Канусяка
- Image004.jpg (145.13 Кіб) Переглянуто 2828 разів
Справжня Карпатська погода 3-го дня