Зашибісь катнулись. Може і не відтренували усе, що планувалось (не вилазили на кат, не ловили людей морковкою, мало кілялись
), але з іншого боку для нових людей було значно корисніше вчитись відчувати велику воду, особливо з капітанського місця, що і було зроблено.
З самого початку порадувала височенна вода, яка нафіг змила понтонний міст, під яким на минулих травневих ми спокійно ходили на байдах. В купі місць на заплаві було добіса води, острів між печерським і обвідним місцями перетворився в смужку шириною 40-60 метрів,
Київський поріг - униле гавніще, я його знову не взнав на заході
(бо від попередніх і наступних шивер по цій воді він практично нічим не відрізнявся), а потім після проходження теж не особливо взнав, коротше кажучи нічим не крутіший за все інше )
Шиверу за Рогозною для тренування імхо було обрано правильно, дуже радий, що толпєнь народу пішла його самосплавом, а капітаном моєї байди сів Серьога, суцільний чудовий спогад
Тут лише шкода, що, як мені здалось, частина людей не дуже активно катала її, я пройшов чи 9 чи 10 разів, аж поки не задовбало носити байду.
Печерський на заході і при побіжному огляді особливого ентузіазму не викликав - здавалось, що і цієї води офігєнно мало, щоб замити ту купу каміння, тим не менш основний злив виявився катабельний, при чому катабельний на всьому. Русіч маньячив, катаючи всіх на щуці, багато хто нормально накатався на каті, ми з Ромою фігнули на каркасній байді.
Коротше кажучи, як і анонсувалось, цей захід дав людям досвід, достатній, щоб ходити майже будь-яку високу воду в Україні, і не тільки, для прикладу - в нашому поході в Карелії більшість порогів були подібної складності. Ще залишиться повчитись маневрувати в сухих кам"янистих шиверах і буде зашибісь.
Всєм спасібо.