Vilena писав:Я хотіла просто відписатися, що мені сподобалося, але саме маю краплю часу (студенти модуль хоботять
), тому не втрималася. Отож, враження феї метеликів, за сумісництвом – доньки двох батьків (дуже смішно, Вова
). В решті – я нормальна фея в бузковому платті з вишитим подолом, яка думає, що ті наші оди колективні можна вивісити на форумі – най народ посміється.
Отож.
На п’яти примарних горах неподалік ст. м. «Васильківська» (так, у Києві) розташувалася містична таверна закритого типу з досить логічною від того назвою «На П’ятигірській». Там, як може здогадатися невипадковий гість цього форуму, цього Різдва купка людей вирішила відсвяткувати День народження Сонцесяйного імператора. І саме туди випадково впорхнула й покровителька метеликів. Ну, «випадково» - сильно сказано, бо напередодні вона півдня рискала по хендмейд секоднах в пошуках бузкового прикиду й навіть хотіла похвалитися, що вишила його сама, проте совість вчасно прокинулася й фея обмежилася ЧЕСНИМ власноручним виробництвом паперових пророчих метеликів. І от що фея побачила своїми бузковими метеликовими очима:
Серед блискучих барв таверни, підкреслених урочистим сяйвом ореолу Сонцесяйного імператора (а хто імператор, до речі?), майоріли, заколисані медовим повівом м’якого, схожого на пиво, елю, інші казкові істоти
О, що то було за чудо! Перш за все, фею-метелика вразила тендітна німфа, що випадково заблукала. Блідо-зелений колір її одіжі так гармоніював із безпорадними очима… Але замість того, аби розрадити розгублену німфу, гіперактивний жовтошоломий чолов’яга змусив її їсти м'ясо й змагатися в силі з іншими дебелими фентезіменами, такими, як чорний-пречорний Назгул та коричневий-прекоричневий Монах із класним переплетеним пояском. Треба, втім, зазначити, що фея не прогадала, поставивши на монаха в тоталізаторі (ха-ха
), бо останній ледь не зламав зап'ясток іншим чудовим-різнокольоровим істотам, як-от невизначеного кольору євреєві-матросові, а також плямистому хакі-оркові с перемазаним мазутою обличчям.
Поки в одному кутку таверни єврей-матрос святкував свою перемогу в армреслінгу такими криками, що я думала, що зап’ястя йому таки зламали, в іншому її куточку затишно посопував маленький пухнастий хобіт. В нього були білого кольору пухнасті капці! І сам хобіт (вибачте, сама хобіт) від того був теплим, білим та пухнастим.А от хто не був теплим та білим, і тим більше пухнастим, так це рицар в сталевих обладунках. Логічно: де Ви бачили пухнасті обладунки? Мушу зазначити, що цей неприступний герой, який натякав неблагонадійній феї на тортури, чи не єдиний не викинув її подарунок-тендітного метелика, а прилаштував його на сталеву важку руку так, що той сидів тихо й сумирно.
Кольоровий калейдоскоп на цьому не закінчується, але в мене вже болить рука і я ризикую попалитися до кінця не фентезійного, а реального модуля перед студентами. Всім, кого це може стосуватися: темно-зелена дружина винуватця торжества, гравець на сопілці зі звучним дівочим іменем (але ж це правда!), і той, кого я злякалася в коридорі (здається, тебе звати Демос, але я ти реально схожий на Воланда таким, яким я уявляла його в 15-річному віці) – ваші кольори й тонкі настроєві відтінки прекрасно доповнювали свято!
Ох, таки треба йти – судячи з усього небайдужий до мене студент знов списує… Якби ж він знав, ким я була на ДР Вови і Русича … вкотре переконуюся, що незнання краще, ніж знання. Коротше, я пішла… Полетіла, тобто. Дякую Вам усім. Ви найкращі.
постараюся бути в образі)
, так и не сможет забыть эти приключения, случившиеся в этом загадочном месте 
